Головна

Вища рада правосуддя затвердила рекомендації щодо безпечної роботи в умовах карантину

Вища рада правосуддя розробила уніфіковані рекомендації для всіх судів України щодо безпечної роботи в умовах карантину

Завантажити рекомендації для судів щодо безпечної роботи в умовах карантину можна за посиланням.

I Рекомендації щодо доступу до правосуддя в умовах карантну

1.Неухильне дотримання судами приписів актів Кабінету Міністрів України стосовно запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

З метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, постійно здійснювати моніторинг законодавства та доводити до відома працівників суду актуальну інформацію, неухильно дотримуватися приписів нормативно-правових актів.

2.Забезпечити право осіб на доступ до правосуддя в умовах карантину шляхом проведення засідань органів судової влади в режимі реального часу в мережі Інтернет.

Проводити онлайн-трансляції таких судових засідань і/або невідкладнорозміщувати у відкритому доступі відеозапис засідання.

У разі якщо від учасника судового провадження надійшла заява про участь у засіданні у приміщенні суду, слід забезпечити розгляд справи в його присутності.

З метою зменшення кількості присутніх у залі судових засідань за можливості забезпечити проведення судових засідань у режимі відеоконференції в межах приміщення одного суду шляхом трансляції між різними залами.

Забезпечити обізнаність широкої громадськості щодо заходів безпеки, що вживаються у судах.

3.Судам безперервно здійснювати судочинство у невідкладних справах, які визначені процесуальними кодексами та судами (суддями).

Поняття терміновості, що визначається на розсуд судді, повинно враховувати поточну епідемічну ситуацію в районі, де знаходиться суд. Адаптивне карантинне зонування, що здійснюється МОЗ України, може бути індикатором, однак необхідно дотримуватися належної обачності з огляду на оцінку ситуації у приміщенні суду та стан учасників провадження.

4.Довести до відома учасників судових процесів можливість відкладення розгляду справ у зв’язку із карантинними заходами.

При цьому відкладення розгляду справи можливе лише у крайньому разі, лише коли його проведення з використанням електронних засобів зв’язку неможливе через процедурні та технічні причини.

5.Припинити всі заходи, не пов’язані із процесуальною діяльністю суду та забезпеченням діяльності органів судової влади (круглі столи, семінари, дні відкритих дверей тощо).

Для забезпечення доступності судів рекомендується всі вказані заходи замінитина онлайн-заходи.

6.Запровадити ознайомлення учасників судового процесу з матеріалами судової справи в дистанційному режимі шляхом надсилання сканкопії матеріалів судової справи на електронну адресу, зазначену у відповідній заяві, заяви про ознайомлення приймати засобами поштового та електронного зв’язку; з метою уникнення скупчення людей додатково рекомендувати працівникам апаратів судів попередньо узгоджувати час відвідування суду для ознайомлення з матеріалами справи.

7.Зменшити кількість судових засідань, що призначаються для розгляду протягом робочого дня.

При цьому, враховуючи супутні ризики, скорочувати необхідно саме судові слухання (у приміщенні), а не всі слухання. Необхідно шукати можливість заміни на електронний або письмовий формат розгляду справ.

8.За можливості здійснювати розгляд справ без участі сторін, у порядку письмового провадження, крім випадків, коли участь сторін є обов’язковою.

9.Прискорити роботу над Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою/ підсистемою «Електронний суд».

10.Забезпечити наявність інформаційних матеріалів (щодо загальних протиепідемічних та профілактичних заходів, встановлених обмежень та умов обслуговування тощо) біля входу до закладу.

II Рекомендації щодо організації робочого процесу в умовах карантну 

11.Посилити заходи з охорони судів, органів та установ системи правосуддя, недопускати до приміщень судів, органів та установ системи осіб з температурою 37,2 ºС та вище та ознаками респіраторних захворювань, а також без одягненої на ніс та рот захисної маски.

12.На час дії карантину організувати гнучкий графік роботи суддів та працівників апаратів судів.

Розглянути систему ротації (частина персоналу працює віддалено, інша – уприміщеннях суду).

13.Встановити чергування суддів для вирішення невідкладних процесуальних питань та невідкладних справ в особливих видах проваджень.

14.Здійснювати опрацювання кореспонденції в електронному вигляді (шляхом надсилання документів на офіційну електронну адресу суду як через особистий кабінет у системі «Електронний суд», так і поштою, факсом або будь-якими іншими дистанційними засобами зв’язку).

За наявності технічної можливості забезпечити працівникам апарату суду можливість виконання посадових обов’язків дистанційно.

15.Обмежити особистий прийом громадян керівництвом суду, організувати прийом із дотриманням заходів, спрямованих на попередження поширення коронавірусної хвороби COVID-19, а саме: дотримання дистанції не менше двох метрів між всіма учасниками та застосування засобів індивідуального захисту, у тому числі респіраторів чи захисних масок, які закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно, провітрювання приміщень.

16.Роз’яснити, що заборонено самовільне залишення місць самоізоляції, обсервації.

17.Службі персоналу суду з урахуванням вимог законодавства щодо захисту персональних даних вживати заходів для встановлення кола контактних осіб та проведення з такими особами інструктажу згідно з пунктом 1 цих Рекомендацій; контактним особам, які не підлягають самоізоляції, пропонувати режим дистанційної (надомної) роботи.

Правила роботи суду під час пандемії повинні бути розміщені на вході до суду та у приміщенні суду на видному місці.

Рекомендувати суддям та працівникам апаратів судів продовжувати брати участь у підготовці та підвищенні кваліфікації в Національній школі суддів України шляхом участі в онлайн-заходах (вебінари, тренінги, круглі столи, фахові дискусії, відеолекції, семінари-практикуми) та дистанційних навчальних курсах (безперервність навчання впродовж життя), а також проходити спеціалізовані тренінги щодо психологічної адаптації до роботи/життя в умовах карантину.

Розглянути можливість встановлення стійки/контактних пунктів на вході у будівлі суду для подання відвідувачами документів та отримання інформації. Персоналу, що працює у цьому пункті, необхідно мати посилені захисні засоби (щитки для обличчя та/або пластикові екрани). 

Провести інструктаж для працівників апарату судів щодо запобігання поширенню коронавірусної інфекції, дотримання правил респіраторної гігієни та протиепідемічних заходів.

Розробити алгоритм дій у разі виявлення випадків захворювання на коронавірусну хворобу серед суддів.

III Рекомендації щодо організації протиепідемічних заходів у приміщенні та на робочому місці 

18.Рішення про допуск осіб, які не є учасниками проваджень, приймає головуючий у засіданні суддя.

Обмежити доступ у судові засідання осіб, які не є учасниками проваджень, із дотриманням принципу публічності судових процесів.

Забезпечити трансляцію судових засідань, що викликають значний інтерес громадськості, для гарантування права на справедливий і публічний судовий розгляд.

Розглянути можливість участі журналістів у судових засіданнях з розгляду справ, які викликають значний інтерес громадськості, за наявності можливості у залі судового засідання дотримуватися безпечної дистанції, розробити чіткі правила для журналістів, присутніх під час судових слухань.

19.Забезпечити помітне маркування на сидіннях та підлозі для дотримання соціальної дистанції у приміщеннях судів.

Облаштувати місця для відвідувачів на відстані 2 м одне від одного.

Суддям та сторонам у справах під час судових засідань використовувати засоби індивідуального захисту, зокрема респіратори або захисні маски, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлені самостійно.

20.Вживати заходів для уникнення скупчення людей у приміщеннях судів, органів та установ системи правосуддя.

21.Перед початком роботи та перед допуском до приміщень здійснювати температурний скринінг усіх працівників та відвідувачів. Працівники та відвідувачі допускаються до приміщень та будівель суду тільки в респіраторі або захисній масці, у тому числі виготовлених самостійно.

22а вході до приміщення організовується місце для обробки рук спиртовмісними антисептиками.

Місця для обробки рук позначаються яскравими вказівниками з інформацією про необхідність дезінфекції рук (банер, наклейка тощо).

23.Дозволяється одночасне перебування відвідувачів із розрахунку не більше однієї особи на 10 кв. м площі залу.

24.Забезпечити приміщення суду рідким милом, паперовими рушниками, спиртовмісними антисептиками.

25.Рекомендувати працівникам суду утримуватися від контактів з особами, що мають симптоми респіраторних захворювань, а в разі виникнення респіраторних симптомів утриматись від відвідування робочого місця, звернутись до сімейного лікаря та дотримуватись його рекомендацій.

У разі оформлення листка непрацездатності працівники суду відразу повинні повідомляти службу персоналу суду про підтвердження в них захворювання на коронавірусну хворобу COVID-19.

26.Мити руки не рідше одного разу на годину.

27.Здійснювати дезінфекцію приміщень суду згідно із затвердженими графіками, розміщеними для ознайомлення в місцях загального користування.

Забезпечити максимальне використання природної вентиляції (провітрювання не менше одного разу на дві години); здійснювати обробку поверхонь, яких часто торкаються руками (дверні ручки, кнопки ліфтів, поручні тощо), спиртовмістовними дезінфікуючими засобами (із вмістом не менше ніж 60 %спирту) протягом робочого дня; проводити вологе прибирання приміщень нерідше ніж один раз на добу.

28.Працівники апарату суду у разі виявлення у відвідувачів ознак гострої респіраторної хвороби COVID-19 зобов’язані вжити невідкладних заходів для видалення цих осіб із приміщення суду або ізолювання їх в окремому приміщенні, а також для дезінфекції приміщення, в якому перебували такі особи.

29.Забезпечити обробку спиртовмісним антисептиком поверхонь, місць для сидіння, обладнання, дверних ручок, вимикачів у залах судових засідань після кожного судового засідання.

30.Забезпечити суддів та працівників апаратів судів засобами індивідуального захисту із розрахунку одна захисна маска на три години роботи.

31.Під час перевірки громадян у приміщенні суду на наявність предметів і речовин, заборонених правилами відвідування суду, здійснювати безконтактну перевірку сумок. У разі наявності у відвідувачів антисептиків попросити використати їх задля впевненості, що це дійсно антисептик.

32.Забезпечити наявність при виході із приміщень суду та у залах судових засідань окремих додаткових контейнерів для збирання, зберігання та утилізації засобів індивідуального захисту.

33.За можливості забезпечити наявність у кабінетах постійно спиртовмісних антисептиків, забезпечити працівників суду респіраторами або захисними масками, гумовими рукавичками.

 

Шановні діючі та колишні члени Чернігівської обласної колегії адвокатів! Шановні адвокати Чернігівської області та всієї України!

 

Від імені Президії історично першої в Україні колегії адвокатів (створена в листопаді 1922 року) маю честь привітати як діючих та колишніх членів колегії так і всіх адвокатів України з Днем Святого Миколая та Днем Адвокатури!

Щиро бажаю Вам наполегливості та принциповості у боротьбі за відстоювання прав і свобод, загальновизнаних людством планети! Щиро бажаю Вам щастя, здоров’я, родинного тепла і благополуччя!

Незважаючи на те, що в цей день кожен з нас підніме келих шампанського за адвокатуру не в компанії колег, я впевнений що кожен з нас вип’є його за нашу корпоративну єдність.

 

Голова Адвокатського об’єднання «Чернігівська обласна колегія адвокатів»,

завідуючий офісом у справах Європейського Суду з прав людини, почесний професор Віденського Міжнародного університету

Г.Авраменко

 

О святителю Христовий Миколаю! Почуй нас, грішних рабів Божих (імена), що моляться Тобі, і моли за нас, недостойних, Сотворителя нашого і Владику. Виблагай Бога нашого бути милостивим до нас у нинішньому житті і в майбутньому віці, нехай не за ділами нашими, а за Своєю милістю відплатить нам. Визволи нас, угоднику Христовий, від зла, що находить на нас, і вгамуй хвилі пристрастей і бід, що повстають проти нас. Нехай заради святої молитви твоєї не поглине нас напасть і не потопить у безодні гріховній і в болоті пристрастей наших. Моли, святителю Миколаю, Христа Бога нашого, щоб подав нам мирне життя й спасіння і велику милість, відпущення гріхів, а

душам нашим - повсякчас, і на віки віків. Амінь

 

До уваги адвокатів у зв'язку з карантином дивись новини

 .

 

Прес-реліз, виданий секретарем Суду ЄСПЛ 356 (2019) 17.10.2019

 

Прес-реліз,
виданий секретарем Суду
ЄСПЛ 356 (2019)
17.10.2019

Звільнення державних службовців згідно із законодавством України про люстрацію призвело до порушення їх прав

 

Справа «Полях та інші проти України» (заяви №58812 / 15, 53217/16, 59099/16, 23231/18 та 47749/18) стосувалась звільнення п’яти державних службовців згідно із Законом про очищення (люстрацію) влади 2014 року.

У сьогоднішньому рішенні Палати у справі Європейський суд з прав людини одноголосно визнав, що було:

порушення пункту 1 статті 6 (право на справедливий суд) Європейської конвенції з прав людини через тривалість провадження у справах перших трьох заявників, і

порушення статті 8 Конвенції (право на повагу до приватного та сімейного життя) стосовно всіх п’яти заявників.

Суд спершу визнав, що право перших трьох заявників на справедливий суд було порушено, оскільки провадження про їх звільнення тривало більше чотирьох з половиною років і триває досі.

Щодо питання статті 8, Суд не сумнівався, що в період, коли колишній президент Віктор Янукович перебував при владі, українська державна служба та демократичне управління справді стикалися з чималими викликами, які виправдовували потребу в реформах. Однак Суд, зокрема, встановив, що Закон про люстрацію отримав дуже широке застосування і це призвело до звільнення заявників просто за те, що вони працювали на державній службі більше року, поки пан Янукович перебував при владі.

Таким чином, закон не стосувався окремих заявників або того, чи були вони пов’язані з будь-яким недемократичним діянням, яке мало місце колишнього президента. У цьому контексті Закон про люстрацію відрізнявся від більш вузько націлених люстраційних процедур, що застосовувалися в інших центрально-східних європейських державах.

Основні факти

Заявники В’ячеслав Полях, Дмитро Басалаєв, Олександр Ясь, Роман Якубовський та Сергій Бондаренко – громадяни України, які народились у 1970, 1976, 1954, 1977 та 1957 роках відповідно та проживають у Києві, Миколаєві, Чернігові, Яремче (Івано- Франківська область) та Олександрівка (Донецька область) (усі в Україні).

Після втрати посади колишнім президентом Віктором Януковичем в результаті протестів «Євромайдану» у лютому 2014 року новий уряд та парламент прийняли Закон про очищення (люстрацію) влади 2014 року, який передбачав звільнення різних категорій чиновників.

Закон стосувався осіб, які займали певні посади на державній службі щонайменше один рік з моменту, коли пан Янукович став президентом у лютому 2010 року до відходу в лютому 2014 року, або обіймав певні посади в Комуністичній партії колишньої УРСР до 1991 року. Державні службовці також повинні були заповнювати “декларації про люстрацію”, якщо вони поширюються на закон.

Перших трьох заявників було звільнено з посади відповідно до Закону у жовтні 2014 року, виходячи з того, що вони працювали на державній службі у період 2010-2014 років. Четвертого заявника було звільнено з посади після того, як він невчасно подав люстраційну декларацію, тоді як п’ятий заявник втратив роботу, оскільки до 1991 року був другим секретарем Комуністичної партії на рівні району.

У судовому провадженні, заявленому заявниками на відновлення, перші три справи заявників були припинені у 2014 чи 2015 роках до постанови Конституційного Суду про конституційність Закону про люстрацію. Інші два звільнення заявників були підтримані судами у 2018 році на тій підставі, що, крім усього іншого, Конституційний Суд не визнав закон неконституційним.

Відповідно до інформації, наявної під час розгляду Судом справи, Конституційний Суд все ще розглядає питання про конституційність Закону про люстрацію.

Скарги, порядок та склад Суду

Спираючись на різні гарантії справедливого судового розгляду, встановлені у статті 6 (право на справедливий судовий розгляд), перші три заявники скаржилися на постійну неспроможність вітчизняних судів розглянути їхні вимоги.

Усі заявники скаржилися згідно зі статтею 8 (право на повагу до приватного життя) на їх звільнення та вплив. Другий заявник подав скаргу на порушення статті 13 (право на ефективний засіб захисту).

Заяви були подані до Європейського суду з прав людини у різні дати між 21 листопада 2015 року та 3 жовтня 2018 року.

Рішення прийняло палата з семи суддів у складі:

Анжеліка Нусбергер (Німеччина), президент,

Габріеле Кучко-Штадльмаєр (Австрія),

Ганна Юдківська (Україна),

Андре Потоцький (Франція),

Йонко Грозев (Болгарія),

Сіофра О’Лірі (Ірландія),

Лтіф Хюсейнов (Азербайджан),

а також Клавдія Вестердьєк, секретар відділу.

Рішення Суду

Стаття 6

Суд вирішив розглядати справу перших трьох заявників як скаргу на тривалість внутрішнього судового розгляду, який тривав понад чотири з половиною роки на одному рівні юрисдикції, включаючи провадження в Конституційному Суді про конституційність Закону про люстрацію.

Він зазначав, що Уряд заперечував проти того, що заяви прийнятні через невичерпання внутрішніх засобів правового захисту, оскільки справи заявників все ще розглядаються судами. Крім того, заявники самі зробили свій внесок у ситуацію, не наполягаючи на тому, щоб національні суди відновили провадження у справі та виносили судові рішення у своїх справах за відсутності рішення Конституційного Суду про конституційність Закону про люстрацію.

Однак Суд визнав, що очікувати від заявників цього не варто, враховуючи, що суди вважають, що для вирішення справ заявників необхідне рішення КС, позиція, затверджена Пленарним засіданням Верховного Суду.

Заявники також могли зашкодити власній позиції, не чекаючи рішення Конституційного суду щодо Закону про люстрацію, і вони не могли знати, що Конституційний Суд перевищить законодавчі строки для проведення перегляду законопроекту.

В цілому заявників не можна було звинуватити в тому, що вони не виступали проти направлення звернення до Конституційного Суду або за те, що вони не вимагали відновлення призупиненого провадження.

Суд зазначив, що специфіку судочинства в Конституційному Суді потрібно враховувати при розгляді тривалості розгляду, однак цей фактор не міг дати повне пояснення затримки у справах заявників.

По-перше, Верховний Суд попросив терміново розглянути це питання, а уряд не показав, що інші нагальні справи Конституційного Суду мають перевагу. З липня 2017 року на рівні Конституційного Суду не відбулося жодних суттєвих подій, поза межами обговорень, ні переконливих пояснень того, чому встановлено встановлені законом строки розгляду зазначеного питання.

Суд дійшов висновку, що тривалість провадження у справах перших трьох заявників не може вважатися розумною, і відхилив заперечення Уряду щодо невичерпання засобів судового захисту. Він також постановив, що було порушено право трьох заявників на судовий розгляд у розумні строки.

Стаття 8

Суд вперше зазначив, що ця справа відрізняється від інших раніше вирішених справ проти держав Центральної та Східної Європи, які стосувалися заходів проти колишніх ймовірних співробітників тоталітарних спецслужб, специфіки ситуації заявників та заходів Закону про люстрацію, які повинні бути враховані.

Суд встановив, що заходи проти заявників втручалися у їхнє право на повагу до їх приватного життя. Зокрема, вони були звільнені з посади із забороною займати посади державної служби протягом 10 років, а їхні імена були опубліковані в загальнодоступному онлайновому реєстрі люстрації.

Ці заходи були викладені в Законі про люстрацію, який був доступний, оскільки він був опублікований та передбачуваний у своїх наслідках для заявників.

Однак в Суді були сумніви, чи втручання переслідувало законну мету.

Серед інших питань, він зазначав, що попередні закони про люстрацію мали справу з передбачуваним персоналом служб безпеки тоталітарних держав, тоді як перші чотири заявники працювали над тим, що в принципі було державою, заснованою на демократичних конституційних засадах. Ці заходи також ґрунтувалися на тому, що здавалося своєрідною колективною відповідальністю за працю за часів Януковича, не враховуючи жодної індивідуальної ролі чи зв’язку з будь-якими антидемократичними подіями.

Існувала ймовірність того, що закон було прийнято проти тих, хто працював на державній службі за попередніх урядів, що передбачало політизацію державної служби, що само по собі суперечило проголошеній цілі законодавства. Це був усталений принцип судової практики Суду, що люстрація не може служити покаранню, відплаті чи помстою, і це стосується також українського Закону про люстрацію.

Тим не менш, у Суду було більше занепокоєння щодо пропорційності заходів Закону про люстрацію щодо заявників. Це було частиною розгляду питання про те, чи були вони «необхідними в демократичному суспільстві».

Суд зазначив, що перших трьох заявників було звільнено через службу при колишньому президенті, час перебування на посаді якого було відзначено негативними подіями щодо поваги до демократії, верховенства права та прав людини.

Суд визнав, що деякі зміни в державній службі могли бути необхідні після цього періоду, включаючи заходи проти осіб, які особисто були пов’язані з подібними подіями. Держави, в принципі, мали широкий розсуд («свобода оцінювання») щодо поводження зі спадщиною комунізму шляхом люстрації.

Що стосується заявників, то заходи були дуже обмежуючими та мали широкий обсяг. Тому були потрібні дуже переконливі причини, які свідчать про те, що їх можна застосовувати без будь-якої індивідуальної оцінки своїх дій.

Однак уряд не вказував на будь-яке обговорення таких причин у парламентських дебатах щодо Закону про люстрацію, які, крім того, відзначилися відсутністю спільності між його керівними принципами – презумпцією невинуватості та індивідуальної відповідальності – та фактичним його діям.

Інші питання полягали в тому, що заходи за Законом про люстрацію були ширшими, ніж аналогічні заходи в інших країнах, які стосувалися лише людей, які активно працювали на колишню комуністичну владу. Навпаки, така широка сфера діяльності призвела до звільнення другого та третього заявників, хоча вони займали посади на державній службі задовго до того, як пан Янукович став президентом і просто не зміг подати у відставку протягом року після його вступу на посаду.

Також було недостатньо ясності щодо застосовних часових рамок: уряд стверджував, що закон, спрямований на боротьбу, спричиненими усіма комуністичними елітами, однак, період 1991–2010 років був виключений із дії закону. Не було також пояснень, чому саме критерієм застосування закону було обрано річний період.

Уряд висунув різні аргументи на підтримку закону, такі як практика розміщення корумпованих чиновників на державній службі за пана Януковича, рішення Конституційного Суду 2010 р., яке збільшило його повноваження та передбачуване політично мотивоване переслідування протестуючих Євромайдану. Однак ці питання не мали жодної актуальності у рішенні про застосування Закону про люстрацію до заявників. Не було виявлено зв’язку між ними та тими негативними подіями.

Уряд стверджував, що неможливо застосувати Закон про люстрацію більш індивідуально через надзвичайні ситуації на сході України. Однак Закон про люстрацію не згадується в декларації, зробленій Україною відповідно до положень Конвенції (стаття 15), що дозволяє призупинити певні зобов’язання Конвенції в надзвичайний період.

У той час Суд знав про ситуацію в Україні на той час, він зазначив, що передбачувана нагальність потреби в Законі про люстрацію протиставлялася тому, що заявників слід було усунути від державної служби на 10 років. Кадрові зміни, можливо, були б необхідні в Україні після цих подій, але не було ознак того, що ситуація так довго залишатиметься нестабільною, щоб унеможливити перегляд ролі кожної людини та можливе припинення обмежувальних заходів у часі.

Нарешті, Суд зазначив, що заявників було усунено з посади, а інформація про це рішення була оприлюднена ще до того, як суди переглянули ці рішення. Згодом огляд все ще тривав і тривав майже половину 10-річного періоду заборони, передбаченої Законом про люстрацію.

Четвертий та п’ятий заявники

Четвертого заявника відсторонили від посади за те, що він подав декларацію про люстрацію на чотири дні пізніше. Якщо він був звільнений з посади через його зв’язок з правлінням колишнього президента Януковича, тоді були застосовані міркування, викладені для перших трьох заявників. Якщо він був звільнений із посади за несвоєчасну подачу декларації, то це було непропорційним заходом, враховуючи незначну технічну природу порушення заявника.

П’ятого заявника було звільнено з посади через його колишню роль другого секретаря в Комуністичній партії.

Суд зазначив, що він виявив порушення Конвенції у справах проти інших держав, де був великий часовий розрив між передбачуваною причетністю людини до тоталітарних структур та люстраційними заходами проти них.

Він зазначив, що часовий розрив у справі п’ятого заявника склав 23 роки і що в минулому не було жодних припущень щодо його порушення. Він зробив висновок, що українська влада не могла навести причин для виправдання люстрації проти людей, які до 1991 р. просто займали певні посади в Комуністичній партії, де не було жодних тверджень про конкретні антидемократичні дії з їх боку.

Крім того, захід проти п’ятого заявника був особливо непропорційним. Жодного серйозного аргументу не було зроблено, що як місцевий чиновник, який працює у сільському господарстві, він не представляв загрози новоствореному демократичному режиму, а влада продемонструвала повну зневагу до його прав.

На закінчення, втручання у всі п’ять прав заявників не було необхідним у демократичному суспільстві, і було порушення їх прав відповідно до статті 8.

Справедлива компенсація (ст. 41)

Суд постановив, що Україна повинна виплатити кожному заявнику 5 тис. євро (євро) відшкодування моральної шкоди. Щодо компенсації витрат, він призначив 1500 євро першому заявнику та 300 євро кожному другому – п’ятому заявникам.

 

Зірка пошани

21 лютого 2011 р. Адвокатське об`єднання "Чернігівська обласна колегія адвокатів" нагороджене Дипломом  лауреата почесної нагороди "Зірка Пошани" III ступеня, за визначні заслуги перед суспільством у професійній та громадській діяльності.

 

Краще адвокатське об`єднання року

16 грудня 2010 р. Адвокатське об`єднання "Чернігівська обласна колегія адвокатів" нагороджене Дипломом Спілки адвокатів України як переможець професійного конкурсу "Адвокатура 2010 р." в номінації "КРАЩЕ АДВОКАТСЬКЕ ОБ`ЄДНАННЯ РОКУ"

 

Висока конкурентоспроможність

У 2009 р. за високу якість юридичних послуг нагороджене знаком відповідності за міжнародною програмою «Національна конкурентоспроможність»

 

Реєстрація

Статистика

mod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_counter
mod_vvisit_counterСьогодні19
mod_vvisit_counterВчора107
mod_vvisit_counterЦього тижня340
mod_vvisit_counterМинулого тижня773
mod_vvisit_counterЦього місяця1767
mod_vvisit_counterМинулого місяця3287
mod_vvisit_counterВсього372433