Батюк Яків Петрович (12 травня 1918 року с. Рижани, Володимир-Волинський район, Житомирська область, УРСР7 вересня1943 року, м. Ніжин, Чернігівська область, УРСР) — керівник Ніжинської підпільної комсомольсько-молодіжної організації під час Великої Вітчизняної війни, адвокат, інвалід першої групи з дитинства, член ЛКСМУ (комсомольська організація в УРСР); Герой Радянського Союзу (1965, посмертно).

Довоєнна біографія

Народився на Житомирщині в сім'ї українських селян. В ранньому дитинстві в результаті нещасного випадку повністю втратив зір, що не завадило йому продовжувати активно зростати та вчитися. Успішно закінчивши середню школу, вступив на на юридичний факультет Київського університету. Диплом юриста отримав у 1940 році і був направлений на роботу в м. Ніжин Чернігівської області адвокатом Ніжинської міської колегії адвокатів. Молодий адвокат за короткий час встиг заслужити авторитет як серед колег, так і жителів міста.

Підпільницька діяльність

Утворення підпільної організації

Після початку Великої Вітчизняної війни, коли стало зрозуміло, що німці скоро будуть в місті, райком комсомолу порекомендував залучити адвоката Батюка до підпільної роботи. 13 вересня1941 року, через два з половиною місяці після початку війни, Ніжин було окуповано німецькими військами. В умовах окупації Батюк починає утворювати підпільну організацію. На початку 1942 року він влаштовується на роботу директором в артіль по виробництву канатів. Тут він уважно вивчає робітників, знаходить серед них єдинодумців, приводом для запрошення їх додому, щоб уникнути зайвих підозр, стало прослуховування патефона. Таким чином Батюком була створена група для здійснення диверсій. Приймаючи від окупаційної влади замовлення на кінську упряж, підпільники обробляли готові вироби спеціальним хімічним розчином, який був підготовлений самим Батюком. Коли така оброблена упряж промокала від дощу чи поту, хімічні речовини викликали подразнення шкіри коней і вони вже не могли виконувати свої функції. Такої упряжі було виготовлено близько 9 тисяч комплектів.

Незабаром німецька адміністрація вирішила приєднати артіль до інших підприємств, щоб таким чином позбавити її самостійності. Це завадило б підпільникам продовжувати диверсійні акції. Тому Батюк організував протест робітників, але його після цього звільнили з посади. У відповідь на це він ще з більшою наполегливістю взявся за створення підпільної організації. За допомогою свого батька, Петра Івановича Батюка, йому вдалося роздобути друкарську машинку і обладнання для виготовлення листівок. Разом з молодшою сестрою Євгенією він створив явочну квартиру для зустрічей з надійними друзями. Знайомий залізничник Микола Конопат приніс радіоприймач. До підпільникам приєдналися Віктор Безглуздо, Єфросинія Мотилева, Іван Могильний, Микола Шуст, Михайло Ткачов. Була створена перша група патріотів із сімнадцяти юнаків і дівчат. 

Дізнавшись про існування в ніжинських лісах партизанського загону, Батюк в березні 1942 року зумів пробратися в нього, зустрівся з його командиром, секретарем Носівського підпільного райкому партії Михайла Івановича Стратилата. Вони намітили чіткий план дій, на основі якого підпільники розгорнули агітаційно-пропагандистську роботу серед населення. Яків Петрович диктував відозви: одні до жителів Ніжина та інші - до поліцаїв, і ці листівки у друкованому та рукописному варіантах розвішувалися в публічних місцях. У них були зведення Радінформбюро про події на фронтах, розповідалося про знущання фашистів над мирними жителями. Крім цього, члени підпільної організації Батюка розповсюджували серед населення газети та листівки, які скидали радянські літаки на територію розташування партизанського загону «За Батьківщину!», виявляли місця дислокації фашистських військових підрозділів, маршрути їх пересування, наявність і кількість озброєння. Всі ці дані передавалися партизанам.

Підпільна організація направила в ряди партизанського загону майже 60 осіб, зокрема 15 військовополонених, що працювали в німецькому шпиталі, передали близько 150 гвинтівок, тисячі патронів, гранати, навіть кілька авіабомб. Медикаменти партизани також одержували від членів підпільної організації - завідувача аптекою Олександра Богдана, працівниці шпиталю Віри Смолянчук, лікаря Опанаса Афоніна. Частина ліків вдалося роздобути в Києві, Кривому Розі, куди Батюк посилав своїх людей з підробленими документами. Здобувши досвід організація зайнялася і диверсіями. Знищили телеграфно-телефонну лінію зв'язку Ніжин - Бахмач, пустили під укіс вантажний потяг.

 

Викриття та вбивство підпільників

 

Гестапо через свого агента-провокатора, який втерся в довіру до підпільників, вдалося вийти на слід ніжинських патріотів, і 25 серпня1943 року більшість членів комсомольсько-молодіжної організації на чолі з Я.П. Батюком було заарештовано. Тільки невелика група зуміла вибратися з міста і приєднатися до партизанського загону.

Більше 10 днів молодих підпільників та їх керівника Батюка Я.П. катували в гестапівській в'язниці, але фашисти так і не змогли зломити їхнього духу. У ніч з 6 на 7 вересня 1943 року двома вантажними машинами всі 26 заарештованих підпільника були вивезені до залізничної станції, де біля зруйнованої водокачки вони були розстріляні. А через вісім днів, 15 вересня 1943 року в Ніжин увійшли радянські війська.

Вшанування пам'яті

Погруддя Батюка в Ніжині
 
Тіла підпільників перепоховані на Центральному (Троїцькому) кладовищі міста.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 8 травня1965 року Батюк Яків Петрович посмертно удостоєний звання Героя Радянського Союзу. Також нагороджений орденом Леніна (посмертно).

Іменем Я.П. Батюка названі вулиця в місті Ніжині, де також встановлено бюст та Київський будинок культури Українського товариства сліпих. Скульптурний портрет Я.П. Батюка виконаний на меморіальному знаку на честь 108 викладачів, співробітників, студентів Київського Національного Університету імені Т.Г. Шевченка, загиблих у боях за Батьківщину у Великій Вітчизняній війні 1941-45 років, який встановлений 9 травня1975 на фасаді Головного корпусу університету (скульптор М. П. Міщук, за участю скульптора Галини Кальченко, архітектор А. Ф. Ігнащенко). У Ніжині, на будинку де розташовувався штаб підпільників, установлена меморіальна дошка. На місці розстрілу - пам'ятний знак.