Головна НОВИНИ Датою сплати податкового зобов’язання є дата сплати сум податкового зобов’язання в банк, а не дата фактичного перерахування коштів банком.

Датою сплати податкового зобов’язання є дата сплати сум податкового зобов’язання в банк, а не дата фактичного перерахування коштів банком.

 Датою сплати податкового зобов’язання є дата сплати сум податкового зобов’язання в банк, а не дата фактичного перерахування коштів банком.

 

 

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.04.2015 року, залишеною в силі ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2015 року, в повному обсязі задоволено позов ФОП Авраменка Г.М. до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області та визнано, що датою сплати податкового зобов’язання є дата сплати сум податкового зобов’язання в банк, а не дата фактичного перерахування коштів банком.

 

 

Чернігівський окружний адміністративний суд

вул. Київська, 23, м. Чернігів, 14005

 

Позивач:                              Фізична особа-підприємець Авраменко

Геннадій Миколайович, рнокпп 1815103830

вулиця Горького, 1, м. Чернігів, 14000, тел. 67-67-43

 

Представник

позивача:                            Адвокат Розмовенко Оксана Геннадіївна

                                                                              проспект Перемоги, 14/17, м. Чернігів, 14017,

тел. 063-101-05-05

 

Відповідач:                         Державна податкова інспекція у м. Чернігові

Головного управління ДФС у Чернігівській області

вулиця Кирпоноса, 28, м. Чернігів, 14000,

тел. 65-28-00

 

АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПОЗОВ

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

від 14 квітня 2014 року № 0008231704

 

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В00 № 847628 від 10.11.2003 № 20640170000013034 я є фізичною особою-підприємцем.

25.03.2014 на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та пункту 75.1 статті 75, статті 76 та статті 86 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI головним держінспектором-ревізором відділу адміністрування доходів і зборів самозайнятих осіб управління оподаткування доходів і зборів з фізичних осіб ДПІ у місті Чернігові ГУ Міндоходів у Чернігівській області Бакланською Ольгою Вікторівною проведено камеральну перевірку своєчасності сплати узгодженого податкового зобов’язання по єдиному податку з фізичних осіб фізичною особою-підприємцем Авраменко Геннадієм Миколайовичем, рнокпп 1815103830, податкова адреса: вулиця Рокосовського, 37/183, місто Чернігів, про що було складено Акт камеральної перевірки щодо порушення граничних термінів сплати узгоджених податкових зобов’язань по єдиному податку з фізичних осіб від 25.03.2014 № 594/25-26-17-04-18/1815103830 (далі – Акт камеральної перевірки від 25.03.2014).

В акті стверджувалося про наступні порушення вимог законодавства:

·          Ст. 2 Указу Президента України від 03 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва», а саме, що позивач ФОП Авраменко Г.М. начебто порушив терміни сплати узгодженого податкового зобов’язання по єдиному податку з фізичних осіб по строку сплати 20.07.2011;

·          Пункту 295.1 статті 295 розділу XIV глави 1 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010, а саме, що позивач ФОП Авраменко Г.М. начебто порушив терміни сплати узгодженого податкового зобов’язання по єдиному податку з фізичних осіб по строкам сплати 20.03.2013, 20.04.2013, 20.06.2013, 20.07.2013.

02.04.2014 я, користуючись правом, наданим мені пунктом 86.7 статті 86 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, подав до контролюючого органу свої заперечення на Акт камеральної перевірки від 25.03.2014 та додав копії квитанцій, які свідчать про своєчасну сплату мною податкових зобов’язань по єдиному податку з фізичних осіб і просив скасувати в повному обсязі Акт камеральної перевірки від 25.03.2014 як такий, що не відповідає дійсності.

ДПІ у місті Чернігові ГУ Міндоходів у Чернігівській області, розглянувши мої заперечення на Акт камеральної перевірки від 25.03.2014, надала письмову відповідь від 09.04.2014, в якій зазначила, що мої заперечення визнані необґрунтованими, а за результатами перевірки з урахуванням викладених зауважень встановлено порушення термінів сплати узгодженого податкового зобов’язання по єдиному податку з фізичних осіб по термінах сплати 20.07.2011, 20.03.2013, 20.04.2013, 20.06.2013, 20.07.2013.

14.04.2014 на підставі Акту камеральної перевірки від 25.03.2014 заступником начальника ДПІ у місті Чернігові ГУ Міндоходів у Чернігівській області Мехедом В.М. складено та направлено мені податкове повідомлення-рішення № 0008231704 та додаток до нього – розрахунок штрафних (фінансових) санкцій по єдиному податку, і відповідно до яких мене зобов’язано у десятиденний термін від дня отримання вказаного податкового повідомлення-рішення сплатити штраф у розмірі 50% у сумі 493.00 (чотириста дев’яносто три) грн.

Вважаю дії відповідача по складанню Акту камеральної перевірки від 25.03.2014 та податкове повідомлення-рішення від 14 квітня 2014 року № 0008231704 про накладення стягнень, передбачених пунктом 122.1 статті 122  Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, протиправними виходячи з наступного.

Згідно пункту 16.1.4 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 31 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Строк сплати податку та збору обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями, днями або вказівкою на подію, що повинна настати або відбутися.

Відповідно до пункту 38.1. статті 38 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно статті 109 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI  податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI передбачена відповідальність платника єдиного податку. Так, згідно пункту 300.1. статті 300 вказаного кодексу платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.

В свою чергу відповідно до пункту 122.1. статті 122 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI несплата (неперерахування) фізичною особою - платником єдиного податку, визначеною підпунктами 1 і 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, авансових внесків єдиного податку в порядку та у строки, визначені цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку відповідно до цього Кодексу.

Як вбачається із Акту камеральної перевірки від 25.03.2014 перевіркою встановлено порушення мною термінів сплати узгодженого податкового зобов’язання по єдиному податку з фізичних осіб, чим порушено статтю 2 Указу Президента України від 03 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва», діючого на момент виникнення спірних правовідносин, та пункт 295.1 статті 295 розділу XIV глави 1 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010.

Перевіркою також встановлено, що я самостійно обрав спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання Свідоцтва про сплату єдиного податку.

Відповідно до статті 293 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року та у відсотках до доходу (відсоткові ставки). Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць, зокрема, для другої групи платників єдиного податку - у межах від 2 до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

Ставка єдиного податку встановлена місцевою радою на види діяльності: нотаріальна та інша юридична діяльність у 2011 році – 86 грн.00 коп.

Відповідно до статті 2 Указу Президента України від 03 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва», діючого на момент виникнення спірних правовідносин, суб’єкт підприємницької діяльності – фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

В акті стверджується, що начебто в липні 2011 року я сплатив єдиний податок 21.07.2011 в сумі 68,41 грн., в результаті чого утворилась затримка в 1 день і чим порушено терміни сплати узгодженого податкового зобов’язання по єдиному податку з фізичних осіб.  Однак, це не відповідає дійсності.

Згідно квитанції № 332/340, єдиний податок сплачено мною 20.07.2011 в сумі 86,00 грн., що свідчить про те, що мною не було порушено розмір і термін сплати узгодженого податкового зобов’язання по єдиному податку з фізичних осіб за липень 2011 року, а винесене на підставі Акту камеральної перевірки від 25.03.2014 податкове повідомлення-рішення від 14.04.2014 № 0008231704 вже з цих підстав є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до Акту камеральної перевірки від 25.03.2014 ставка єдиного податку для 2 групи встановлена місцевою радою у розмірі 20% від мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня податкового (звітного) 2013 року (1147 грн.), що становить 229,40 грн.

Відповідно до пункту 295.1 статті 295  Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Так, в ході перевірки встановлено, що мною в 2013 році порушено терміни сплати узгодженого податкового зобов’язання по єдиному податку з фізичних осіб, оскільки:

·          начебто в березні 2013 року я сплатив  єдиний податок 21.03.2013 на суму 229,40 грн., в результаті чого утворилась затримка в 1 день;

·          начебто в квітні 2013 року я сплатив  єдиний податок 22.04.2013 на суму 229,40 грн., в результаті чого утворилась затримка в 2 дні;

·          начебто в червні 2013 року я сплатив  єдиний податок 21.06.2013 на суму 229,40 грн., в результаті чого утворилась затримка в 1 день;

·          начебто в липні 2013 року я сплатив  єдиний податок 22.07.2013 на суму 229,40 грн., в результаті чого утворилась затримка в 2 дні.

Однак, і це не відповідає дійсності.

Згідно квитанцій №№ 246/247; 5575.1113.6; 6673.440.1; № 232/232 єдиний податок в сумі 229,40 грн. сплачено мною:

·          за березень 2013 року – 20.03.2013;

·          за квітень 2013 року – 19.04.2013;

·          за червень 2013 року – 20.06.2013;

·          за липень 2013 року – 20.07. 2013.

Таким чином, мною не було порушено терміни сплати узгодженого податкового зобов’язання по єдиному податку з фізичних осіб за березень, квітень, червень і липень 2013 року, а винесене на підставі Акту камеральної перевірки від 25.03.2014 податкове повідомлення-рішення від 14.04.2014 № 0008231704 також і з цих підстав є протиправним та підлягає скасуванню в повному обсязі.

ДПІ у м. Чернігові в Акті камеральної перевірки від 25.03.2014 зазначає дати сплати мною податкового зобов'язання - саме 21.07.2011; 21.03.2013; 22.04.2013; 21.06.2013 і 22.07.2013, однак в ці дні відповідно саме банком було проведено проплату сплачених мною грошових коштів по квитанціям від 20.07.2011 № 332/340; від 20.03.2013 № 246/247; від 19.04.2013 № 5575.1113.6; від 20.06.2013 № 6673.440.1; від 20.07.2013 № 232/232.

Не дивлячись на це, у відповіді на моє заперечення від 02.04.2014 відповідач стверджує про визнання дати сплати податкового зобов'язання - саме 21.07.2011; 21.03.2013; 22.04.2013; 21.06.2013 і 22.07.2013, як дати фактичного перерахування коштів банком та посилається на сплату мною податкового зобов’язання в післяопераційний час і на визначення пунктом 14.1.133 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI поняття операційного (банківського) дня, як на підставу визначення строку сплати податку.

Однак, положення про операційний (банківський) день згідно нормам Податкового кодексу України не застосовуються для строків сплати узгодженого податкового зобов’язання по єдиному податку.

Так, дійсно стаття 14, назва якої «Визначення понять», передбачає визначення поняття операційного (банківського) дня. Але, в Податковому кодексі України таке поняття як «операційний (банківський) день зустрічається лише у пункті 49.20 статті 40, назва якої «Подання податкової декларації до контролюючих органів», для чого і надається визначення цього поняття у статті 14 Податкового кодексу України та має застосовуватись тільки тоді, коли останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, і саме за цих обставин останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем. 

Що стосується положень статті 2 Указу Президента України від 03 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» та пункту 295.1 статті 295 Податкового кодексу України, то вони не містять посилань на застосування положень про операційний (банківський) день при визначенні строку сплати податкового зобов’язання.

В той же час відповідачем не враховано, що згідно пункту 1.3 статті 1 Закону України від 05.04.2001 № 2346-III "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" датою валютування є зазначена платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки дата, починаючи з якої кошти, переказані платником отримувачу, переходять у власність отримувача. До настання дати валютування сума переказу обліковується в обслуговуючих отримувача банку або в установі - учасників платіжної системи. Порядок застосування дати валютування для банків установлюється нормативно-правовими актами Національного банку України. Порядок застосування дати валютування в платіжній системі визначається правилами платіжної системи відповідно до вимог цього Закону.

Таким чином, як вбачається із наданих суду квитанцій, відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України від 05.04.2001 № 2346-III "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" датами валютування були 20.07.2011 (квитанція № 332/340); 20.03.2013 (квитанція № 246/247); 19.04.2013 (квитанція № 5575.1113.6); 20.06.2013 (квитанція № 6673.440.1); 20.07.2013 (квитанція № 232/232) і саме з цих дат держава в особі відповідача стала власником сплачених мною сум податкових зобов’язань, що доводить відсутність у мене порушення строку сплати єдиного податку з фізичних осіб та протиправність застосування до мене санкцій підпункту 122.1 статті 122 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2013 року та ухвалами Вищого адміністративного суду України від 14 лютого 2014 року і від 05 березня 2014 року.

Відповідно до пункту 56.1. статті 56  Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з пунктом 56.4. статті 56 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI обов'язок доведення правомірності нарахування або прийняття будь-якого іншого рішення контролюючим органом у судовому оскарженні встановлюється процесуальним законом.

Відповідно до пункту 56.18. статті 56 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

У відповідності до підпункту 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, задекларовано принципи податкового законодавства України, один із головних яких, полягає в презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Аналогічна норма міститься і в пункті 56.21 статті 56 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, якою передбачено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.  

На необхідності дотримання судами правила вирішення колізій у податковому законодавстві на користь платника податків наголошено також в Остаточному рішенні Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" та листі Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2011 року за № 1935/11/13-11. 

Враховуючи вищевикладене та керуючись положеннями статей 2, 3, 17, 79, 94, 104, 105, 106 Кодексу адміністративного судочинства України, статті 2 Указу Президента України від 03 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва», пункту 295.1 статті 295  Податкового кодексу України, -

П Р О Ш У:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 14.04.2014  № 0008231704 про накладення на фізичну особу-підприємця Авраменка Геннадія Миколайовича стягнень, передбачених  пунктом 122.1 статті 122  Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI. 

 

Додатки:

1)     квитанція про сплату судового збору;

2)     адміністративний позов (2 екз);

3)     копія свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В00 № 847628 від 10.11.2003 № 20640170000013034 (2 екз);

4)     копія Акту камеральної перевірки щодо порушення граничних термінів сплати узгоджених податкових зобов’язань по єдиному податку з фізичних осіб від 25.03.2014 № 594/25-26-17-04-18/1815103830 (2 екз);

5)     копія заперечення на акт камеральної перевірки щодо порушення граничних термінів сплати узгоджених податкових зобов’язань по єдиному податку з фізичних осіб від 25.03.2014 № 594/25-26-17-04-18/1815103830 (2 екз);

6)     копія відповіді відповідача від 09.04.2014 № 6963/П/25-26-17-04-18/1815103830 на заперечення (2 екз);

7)     копія податкового повідомлення-рішення від 14.04.2014 № 0008231704 та додаток до нього – розрахунок штрафних (фінансових) санкцій по єдиному податку (2 екз);

8)     копія квитанції від 20.07.2011 № 332/340 (2 екз);

9)     копія квитанції від 20.03.2013 № 246/247(2 екз);

10)    копія квитанції від 19.04.2013 № 5575.1113.6 (2 екз);

11)    копія квитанції від 20.06.2013 № 6673.440.1 (2 екз);

12)    копія квитанції від 20.07.2013 № 232/232 (2 екз);

13)    копія угоди з адвокатом;

14)    копія квитанції про сплату гонорару від 23.03.2015 року;

15)    копія ордеру адвоката;

16)    розрахунок часу, затраченого на правову допомогу.

 

23 березня 2015 року

 

Фізична особа-підприємець

Г.М. Авраменко