|
Нижче ми публікуємо каяття голови Ради адвокатів Київської області Петра Бойка, який врешті решт розгледів убогість та примітивізм дій керівництва адвокатури України.
http://radako.com.ua/news/chi-potriben-nam-ministr-advokaturi
Чи потрібен нам міністр адвокатури?
Ми, адвокати, заслужено пишаємося своєю незалежністю та самостійністю. Тим більше прикро, що цю незалежність та самостійність відбирають свої ж керівники, яких обрали ми самі та за власним бажанням.
Що таке адвокатське самоврядування? Це гарантоване державою право адвокатів самостійно вирішувати питання організації та діяльності адвокатури в порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». І ось тут воля і незалежність несподівано закінчуються і починаються справжні труднощі, бо кожен чомусь розуміє Закон по-своєму, особливо наші очільники в Раді адвокатів України.
Думаю, ніхто не буде оспорювати право адвокатів регіону на зібрання, і, здавалося, коли захотіли адвокати, тоді і скликали конференцію адвокатів, тим більше, що це - найвищий орган адвокатського самоврядування регіону, і він не може реалізувати свої повноваження інакше, ніж через зібрання.
Так ось, це не так. Виявляст ься, реалізація права на проведення конференції адвокатів регіону залежить не від закону, не від законних повноважень ради адвокатів регіону, навіть не від самих адвокатів регіону, а виключно від прихотІ Голови Ради адвокатів України Лідії Ізовітової. Якщо вона захоче і внесе в порядок денний засідання Ради адвокатів України питання про визначення квоти представництва, про встановлення порядку висування та обрання делегатів конференції регіону, то є шанси отримати право на проведення конференції, а якщо такого іЗвЖіШН 1НІ я немає, то можна чекати довго, невизначений час, і, звісно, не тоді, коди ви хочете, або коли потрібно.
Лідія їзовітова побачила в ст.47 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» те, чого там немає і ніколи не було написано, а саме: право Ради адвокатів України затверджувати квоту і порядок висування та обрання делегатів кожен раз і на кожну конференцію, їзовітова впевнена, що затвердження потребує кожна конференція! А це означає не тільки тримати в руках бунтівні регіони, але й самій вирішувати - бути чи не бути в регіоні конференції, чи може десь пригальмувати, чи комусь заблокувати. Командуй! Необхідно визнати, це чудовий винахід як на бюрократа: все самоврядування в Україні одним махом придавлено і стриножено необхідністю випрошувати папірці, і, дати їх чи не дати, залежить від однієї особи. Дуже здорово, якщо ця особа ти.
Нагадаю, що 26 березня 2016 року відбулася чергова конференція адвокатів Київської області. Цій конференції не судилося стати рядовою і вона привнесла революційні події в тихе життя адвокатури Київщини. Вперше за всю історію адвокати поставили під сумнів чесність і моральність дій свого незмінного керівника Ковбасінської Галини, яка близько тридцяти років залізною рукою керувала адвокатами Київської області. Непрозорість витратної частини бюджету КДКА, невідповідність та надмірність орендної плати, приватизація приміщення, яким користувалися адвокати з 1933 року в
|
інтересах фірми, де засновником € її син Ігор Ковбасінський, викликало хвилю обурення. Протест адвокатів був настільки сильний, що конференція прийняла рішення не затверджувати звіт голови КДКА Київської області та створити комісію, якій делегувати повноваження перевірити проголошені відомості, щоб на наступній конференції прийняти відповідні рішення.
Після того, як комісія здійснила перевірку КДКА Київської області і склала звіт, Рада адвокатів Київської області на початку червня цього року повідомила Раду адвокатів України про своє рішення, згідно з яким конференція адвокатів Київщини скликається на 10 вересня 2016 року та попросила визначити квоти представництва та порядок висування та обрання делегатів регіону. Здавалося, є три місяці, і цього часу достатньо, щоб прийняти відповідне рішення. Та не був би наш президент НААУ Ізовітовою, бо не дивлячись на те, що за літо відбулося аж два засідання Ради адвокатів України, наше питання буде розглянуте на засіданні Ради адвокатів України аж 13 вересня 2016 року! Тобто, наше звернення розглянуть вже після того, як відбудеться конференція адвокатів Київщини. Робиться це свідомо та з розумінням того, щоб і ніс втерти «зарозумілій» Раді та «неправильним» адвокатам регіону, які дозволили собі поставити під сумнів порядність і чесність керівника КДКА, та ще й створити для Ковбасінської підстави для оскарження рішення конференції як такої» що проведена ніби-то незаконно* тобто без благословення ізовітової. Тут взагалі не беруться інтереси адвокатури Київщини, їх право на зібрання, виграти, які так чи інакше понесе Рада адвокатів Київської області. Мотивація примітивна: керівник КДКА Галина Ковбасінська є подругою Лідії Ізовітової, і цього достатньо, щоб ігнорувати чотирьохтисячний колектив адвокатів!
Убогість та примітивізм дій нашого керівництва вражає. Але тут немає кому дорікати, ми самі в цьому винні, бо адвокати Київщини були найбільш дієвою та рушійною силою в обранні Ізовітової головою НААУ, ми своїми руками вивели на постамент, що Ізовігову, що Ковбасінську, ми самі своїми хвалебними одами возвеличили їх, це ми їх не критикували, і навіть називали декого «мамою адвокатури». Я особисто визнаю свою вину і свою відповідальність. Мені є за що дорікати Навіть за те, що твердо знаючи, що не мас жодної потреби кожен раз звергатися до Ради адвокатів України за «ярликом» на проведення конференції, забував про самостійність та незалежність адвокатури, гнув спину і просив дати «добро» на проведення конференції.
Та найгірше те, що обравши таких очільників, ми породили негативне явище, коли велич адвокатури, широкі та вагомі повноваження органів адвокатського самоврядування впираються в нічогонероблення, обрубується примітивним мисленням і суб'єктивним підходом до перспектив адвокатури, до її становлення та розбудови. Що може зробити президент, який практично більше часу проводить в Харкові і в туристичних поїздках? Правильно, нічого особливого! Ми на місцях не отримали жодної допомоги від Ради! Регіони живуть за правилом «спасіння потопаючих - справа рук самих потопаючих»! Так склалося, що адвокатура Київщини є найбільшою за чисельністю та працює переважно в столиці, то ЇЙ відповідно найбільше дісталося від правоохоронних органів і кількість випадків порушення прав та гарантій
|
адвокатської діяльності є досить і досить значною. Ми відбивалися самостійно і як могли. Жодної протягнутої руки, жодного слова підтримки чи бодай співчуття. Та й чим Рада адвокатів України може допомогти, якщо не розроблено і не продумано жодних заходів для боротьби із порушенням прав адвокатів та не створено дієвих органів. Той же Комітет захисту прав і гарантій адвокатської діяльності НААУ, який був створений на подобі нашого обласного, с лише блідою та невдалою копією, Максимум, що робить комітет НААУ, це проводить «гарячі» дискусії та висловлює «глибоке» занепокоєння.
'Зате в чому проявилися здібності нашої Голови? Пройшовши гарну школу державної служби, Ізовітова вдалася до борюкратизації адвокатського руху. На сьогодні Рада адвокатів України реально перетворилися в міністерство. На місця до нас надходять численні та нескінченні положення та інструкції. Діяльність і життя регіональних Рад зарегульовано до дрібниць. На кожен «них» у нас є інструкція від Ради адвокатів України, а якщо немає, то нічого не робимо, поки нам не дадуть керівне роз'яснення. Ось так і живемо.
Один приклад Із нашого життя. Так сталося, що НАБУ чомусь вибрало «жертвою» адвокатів Київщини і пройшлося по нашим колегам важким катком обшуків та затримань. Необхідно віддати належне нашому Комітету» нашим адвокатам, які одностайно стали стіною на захист, підняли свій голос до рівня засідання в парламентському комітеті. Ми гостро та рішуче виступили проти, як нам здалося, пробних «наїздів» на адвокатуру. Ми вступили в полеміку з керівництвом НАБУ і на одній із зустрічей домовилися про алгоритм дій детективів НАБУ при обшуку адвокатів, який би повністю відповідав інтересам адвокатури. Єдине, що попросив керівник НАБУ Артем Ситник» це лист від НААУ. Такий лист був підготовлений мною і наданий в офіс НААУ. Я особисто зателефонував Ізовітовій і попросив її цей лиш підписати. Це справа п'яти хвилин, тих п'яти хвилин, які дуже важливі за своїм наслідком для адвокатів. Та все пішло... давайте скажемо, класичним бюрократичним колом. Лист став узгоджуватися та обговорюватися. Як наслідок, лист і на момент публікації статті ще не підписано, хоча пройшло вже більше двох тижнів. Як мені стало відомо, текст цього листа було геть змінено, він став іншим, а значить не придатним до тих цілей, заради яких він готувався. Дрібниця, але показова. Навіть там, де нам можна допомогти без всяких на те зусиль, наш Голова НААУ вчинив по своєму, тобто нічого не зробив. Логіка в Ізовітової певно така, як це так взяти і просто підписати, та ні, за її підписом потрібно побігати, почекати, гарно попросити, все повинно бути по справжнім бюрократичним канонам, тільки тоді фігура Голови НААУ буде поважною і значимою.
Схильність до тримання «віжок» \ власних залізних руках Ізовітова мала завжди. Варто згадати, скільки вартувало зусиль подолати наміри Ізовітової сконцентрувати фінанси всієї адвокатури України в одних руках і на єдиному рахунку Ради адвокатів України. Її план був простий, але дуже ефективний. Всі кошти по сплаті членських внесків сплачуються на рахунок НААУ, а потім кошти, які належать регіонам, повинні були перераховуватися їм через посередництво НААУ, читай Ізовітовою. Від такого плану плакала вся наша самостійність та незалежність адвокатського самоврядування. Чудове виходило міністерство, хочу дам кошти, хочу не дам! І коли вже дійшло до
|
особистого конфлікту, коли до столичиих адвокатур доєдналися голоси інших регіонів, які зрозуміли зухвалість плану Ізовітової, та відступила. Але наміри бути міністром адвокатури в Ізовітової залишилися. А що? Нічого не робиш, але всіма командуєш. Одна біда, від цього не росте авторитет, ні власний, ні очолюваної організації. На жаль, нашого Голову не сприймають і не шанують, ні в адміністрації Президента, ні в парламенті, ні в інших державних установах. Тому події, які торкаються адвокатури України, проходять без участі представників НААУ та без їх відому. Таке собі паралельне життя.
Ось така біда. Ми втратили час. У нас неясні та незрозумілі перспективи. Одне зрозуміло, нам точно не потрібно міністерство адвокатури, а міністр адвокатури - тим паче! Я переконаний, що багато адвокатів вже усвідомили, що в адвокатурі, її стан справ, дієвість органів самоврядування, залежить саме від них. Я вірю, що рано чи пізно вони наведуть порядок і виметуть старе і заскорузле, все, що гальмує поступ і розвиток адвокатури.
Звичайно, адвокати Київщини проведуть свою конференцію 10 вересня 2016 року і ніхто не зможе завадити волевиявленню адвокатської спільноти, ніхто не зможе відібрати в них права на зібрання в будь-який час і з будь-якого приводу. Я бачу наскільки якісно змінилися адвокатура Київщини, люди хочуть позитивних змін вже сьогодні, і багато моїх колег з іскрою в очах, з великим бажанням беруться до справ і займають активну позицію в громадському житті адвокатури. Думаю, що ми разом відвоюємо гарантоване державою право адвокатів регіону на свою конференцію, навіть якщо доведеться пройти судові тяжби, навіть тоді, коли з протилежної сторони буде сам Голова НААУ і вона ж Голова Ради адвокатів України їзовітова Лідія Павлівна.
Голова Ради адвокатів Київської області
П.А.Бойко
|
|
|
|
